Терзі : “24 лютого – був найважчий ранок у моєму житті, як й у всіх українців”

Знайомтесь, Євгеній Терзі – український півзахисник мальтійського клубу “Санта Лючія”. Футболіст є вихованцем одеського футболу, а саме ДЮСШ-11 “Чорноморець”. В Україні – Євген захищав кольори низки команд, а саме виступав за “Суми”, “Жемчужину”, “Металіст-1925”, “Полісся” та “Кристал”.

У 2021-му році Терзі вперше підписав контракт з іноземним клубом “Дайнава” із чемпіонату Литви. Згодом був відрізок кар’єри у чорногорській “Подгоріці” й латвійській “Супер Нові”.

Євгене, почнемо із старту Вашої легіонерської кар’єри, першою командою була литовська “Дайнава”, згодом чорногорська “Подгоріца”, потім латвійська “Супер Нова”. Розкажіть коротко про перебування у кожній з команд, чи було Вам важко на початку з адаптацією ?

Насправді, в мене ніколи не було проблем з адаптацією у новому колективі, але, звичайно – це інша країна, інші люди, інша мова й менталітет. Невеликі проблеми були лише в першому клубі “Дайнава”, вони стосувалися виключно мови, тому що було багато легіонерів з різних куточків світу, але я швидко освоїв англійську й все було добре.

Потім я перебрався у Чорногорію, на той момент я вже вільно спілкувався англійською, та це балканська країна, і я говорю на болгарській мові, вона трошки схожа на чорногорську, я багато чого розумів та міг розмовляти з хлопцями на їх рідній мові, та вони жартували зі мною – кажи українською, ми майже все розуміємо та це була правда, багато слів схожих.

Латвія – там взагалі все було легко й зручно. Загалом, Слава Богу, усе скрізь складалося добре й в мене були й залишилися добрі стосунки з багатьма гравцями та керівниками клубів.

Можливо пригадаєте якийсь певний момент/епізод, котрий запам’ятався найбільше ?

Чесно кажучи, мені одразу загадався той день, коли розпочалася повномасштабна війна, я був у Чорногорії, несподіваний дзвінок від мого старшого брата вночі, я одразу відчув, що щось не так, підняв слухавку, чую звуки сирени, різний шум й слова : “Брат почалася війна, ми збираємося сім’єю, Дай Бог все буде добре, люблю тебе…” й кінець зв’язку. Це був найважчий ранок у моєму житті, як й у всіх українців. Це сумний момент.

А ось приємний спогад був таким : Мені виповнилося 24 роки, коли я перебував у Литві, святкував у закладі, там було багато хлопців із фанатського сектору, вони покликали мене на вулицю, посадили на стілець, підняли мене разом із стільцем та кидали у повітря 24 рази, дуже приємні емоції та почуття були в той момент, загалом, доволі багато різних приємних моментів було, у різних країнах де я грав, просто цей першим спав на думку.

На даний момент – Ви гравець колективу із Мальти “Санта Лючія”. Як з’явився варіант із переходом у екзотичний чемпіонат ? Чи не довго вагались з прийняттям рішення щодо трансферу до Мальти ?

Варіант із Мальтою – запропонував мій друг, який працює скаутом, в живе багато років у Італії й намагається влаштовувати українців у Європі. Товариш розповів, що тренер команди зацікавлений у мені, й клуб готовий підписати контракт. Ми обговорили умови, “Санта Лючія” відправила контракт, я підписав, й мені надіслали квиток на літак, через кілька днів після підписання – я одразу дебютував за команду в кубковому матчі.

Я відтягував момент підписання угоди як міг, але клуб хотів якнайшвидше завершити трансфер, тому що чемпіонат продовжувався, а я вів переговори з деякими клубами з інших країн. Тиждень я був у роздумах, в підсумку – клуб пішов мені на зустріч щодо умов, і я прийняв їхню пропозицію.

За декілька тижнів до Вашого переїзду, склад “Санта Лючії” підсилив ще один українець – Роберт Гегедош. Можливо консультувались із ним перед трансфером ?

Ні, я з Робертом не зідзвонювався, бо знав, що його перехід у клуб – також організовував мій товариш-скаут. І розумів, що він там буквально тиждень, й за цей короткий проміжок часу він не зможе особливо нічого розповісти.

Якщо у пошуковому сервісі Google написати “Санта Лючія”, мережа одразу видає декілька варіантів, як правильно вимовляти назву команди. Який із варіантів вірний ? “Санта Лючія”, “Санта Лукія”, чи “Санта Люція” ?

Правильно – “Санта Лючія”, це назва міста, звідки клуб.

У Вас доволі інтернаціональний колектив, якою мовою спілкуєтесь із одноклубниками ?

Так, у “Санта Лючії” дуже багато легіонерів, спільна мова в команді – англійська.
Але я намагаюся освоїти й вивчати іспанську, поки маю можливість – це теж потрібна мова й багато де нею розмовляють.

Тепер про адаптацію на Мальті, як Ви сприйняли тамтешній клімат ? Взимку доволі комфортно, а от влітку – неймовірна спека.

Для мене це не вперше – адаптовуватися під клімат, так що з цим поки проблем немає, сподіваюся й не буде. На даний момент – вже дуже тепла погода, мені вона до душі.

Щодо контракту із клубом, на скільки часу розрахована Ваша угода ? Бо статистичні й тематичні портали “приховують” цю інформацію, ніде не вказано конкретної тривалості.

Мій контракт до травня поточного року, тобто до завершення сезону, мене це влаштовує, тому що я влітку хотів бути вільним, я вважаю, найгарячіше трансферне вікно – це саме літнє, і є гарний шанс отримати кращий клуб з кращими умовами.

Євгене, Мальта, як й усі цивілізовані країни – допомагає Україні у боротьбі з російським загарбником, багато наших мешканців вимушено переселились у цю країну, близького 4-ох тисяч. У Вашій місцевості, де базується команда є українці ? Можливо діаспорні організації ? Чи бачились із нашими співвітчизниками, спілкувались ? Можливо хтось із них приходив на матчі ?

У нашому клубі – всі футболісти живуть у різних містах, немає конкретного базування. Так, я вже мав нагоду посмажити шашлик з українцями та поспілкуватися. Тут є групи у соціальних мережах, де наші співвітчизники допомагають одне одному, організовують різні свята та пікніки. Загалом, так, українців тут немало.

Чи одноклубники обізнані щодо подій в Україні ? Як гравці відреагували на повномасштабне вторгнення росії ? Чи висловлювали Вам слова підтримки ?

Так, звичайно, всі знають, що відбувається, але не усі знають подробиці, як все є насправді. Мене розпитували хлопці, тренери та висловлювали слова підтримки. Усі не розуміють, як таке може бути й підтримують Україну.

Євгене, у Вашому активі на даний момент 7 матчів у чемпіонаті Мальти й 2 забиті голи, виправте, якщо помилився щодо кількості. Які перші враження від мальтійського футболу ?

У чемпіонаті 7 ігор та ще 2 поєдинки у Кубку, вірно. Чесно кажучи, зі слів деяких агентів, перш ніж я сюди прилетів й почав грав, я думав, що чемпіонат Мальти слабший. Але виявилося не так, рівень футболу схожий на Литву, Латвію та Чорногорію, ті країни, де я грав. Є хороші клуби з досвідченими та кваліфікованими гравцями.

Тренувальний процес у команді з Мальти. Чи є розбіжності з українським ? Можливо, є певні моменти на яких тренерський штаб найбільше акцентує увагу ?

Скажу так, футбол – він скрізь футбол й багато чого схожого та однакового. Звичайно, є моменти та процеси тренувань, які відрізняються, але суть усюди одна, тактики й завдання – однакові. Просто у кожного тренера свій погляд та вибір. Як сказав мені колись один наставник в Україні : “Футбол – гра проста, але у неї складно просто грати”.

На завершення, чого побажаєте нашим читачам ? Від себе – у даному кар’єрному відрізку, бажаю лише успіху, до слова, не так багато українців за всю історію – виступали у чемпіонаті Мальти, тому треба проявити себе на топовому рівні.

А найголовніше – це якнайшвидшої перемоги України над московським окупантом, який приніс страшне горе на нашу землю. Все буде Україна! Слава Героям та низький уклін.

Хочу побажати усім здоров’я, мирного неба над головою й щоб кожен міг займатися тим, що хоче і любить. Віримо у швидку перемогу нашої Армії над окупантом, дуже сподіваюся, що якнайшвидше війна покине наші землі, усім добра. Дякуємо нашим ЗСУ за те, що можемо займатися справами, котрі любимо. Дякую за Ваші побажання та запитання до мене.