Вацко Live : Український легіонер “Вест Хема” та збірної України Андрій Ярмоленко, розповів, чому “Вест Хем” не скористається опцією продовження контракту, про пошук нового клубу, а також про те, як готує себе до матчів за вихід на чемпіонат світу :
У “Вест Хема” є опція продовження контракту на рік, але клуб оголосив, що не буде нею користуватися. Це впливає на твій психологічний стан ?
Якщо відсунути в сторону війну, а говорити лише про футбол і цю ситуацію, то для мне це не стало новиною. Коли підписував контракт, то підписував на чотири роки з опцією для “Вест Хема” продовжити угоду на рік. Зрозуміло було ще рік тому, що “Вест Хем” цією опцією не скористається. Тому що великий контракт, а я не граю стільки часу, скільки потрібно грати гравцю, який заробляє такі гроші. Я також не задоволений своїм ігровим часом, я хочу грати більше. Тому, якщо чесно, і я не дуже хотів продовження контракту. Думаю, що і для “Вест Хема” це не дуже вигідна угода. Я очікував цього давно, був до цього готовий. До 21 травня “Вест Хем” має дати мені офіційну відповідь. Поки що я не отримав листа, що я можу підписувати контракт з іншим клубом.
Відсутність цього листа обмежує в пошуку клубу чи процес іде ?
Це краще спитати у мого менеджера. Наскільки я знаю, процес іде, він займається пошуком клубу.
Чи є вже готові варіанти продовження кар’єри ?
Готового рішення немає. Через війну було не до контрактів та думок про продовження футбольної кар’єри. Наскільки я знаю, Вадим Шаблій займається цим – є три-чотири клуби, з якими він спілкується. Я не бачу сенсу називати ці клуби, бо офіційно ще нічого не підписано. Моя справа бути професіоналом, тренуватися, бути в найкращих кондиціях. І, звичайно, потрібно бути готовим до матчів збірної України. Буду приймати рішення після них, щоб не відволікатися в цей час. Всі розуміють, наскільки це важливі матчі будуть, тому я підпишу контракт лише після них.
Чи є серед клубів, з якими розмовляє агент, “Динамо” Київ ?
Я скажу так: до війни я серйозно замислювався про повернення до “Динамо” Київ. Я на зв’язку з президентом клубу, з гравцями. Це найрідніша команда для мене. Звичайно, якщо говорити про завершення кар’єри, то мені хотілося б завершити виступи в Києві. Але поки що у мене є здоров’я та сили, я хочу грати на високому рівні. І зараз ніхто не знає, чи буде у нас узагалі чемпіонат. В Україні про футбол зараз не думають. Я хочу повернутися, але я маю кар’єру, і років залишилося не так багато. Я хочу насолодитися футболом, хочу пограти. Останні роки я не так часто граю. І я скучив за тим, щоб грати по два матчі на тиждень.
Зараз пишуть про інтерес “Севільї”…
Я не бачу сенсу зараз щось коментувати. Є багато розмов, чуток.
Рамон Мончі ще не дзвонив ?
(Посміхається). Напевно, номера мого ще не знайшов. Поки що не розмовляли.
Що для тебе буде найважливішим при виборі нового клубу? Які фактори – сила чемпіонату, можливість грати в Лізі чемпіонів, рівень зарплатні, комфортність міста ?
– Ми з сім’єю все вирішуємо разом. Для нас немає різниці, в якому місті жити. Звичайно, Лондон – це одне із найкращих міст в світі. Для нас найголовніше, щоб була англійська школа для дітей. З приводу чемпіонату і фінансів… Я не буду брехати і казати, що фінанси не грають ніякої ролі у футболі. Якщо буде команда із Саудівської Аравії і команда з Іспанії, яка грає в Лізі чемпіонів, то я виберу команду, яка грає в Лізі чемпіонів. Я сказав агенту: “Принеси на стіл мені запрошення – одне, три або десять – і я сяду і прийму рішення”.
Як ти оціниш свою ігрову форму перед матчами збірної України ? Твоя форма зараз краща, ніж перед Євро-2020 минулого року ?
Як мені здається, то вона десь на такому ж рівні. Якщо порівняти хвилини, які я грав, то вийде плюс-мінус те саме. У мене є досвід, який допоміг мені підготуватися до чемпіонату Європи. Чому я граю за молодіжну команду “Вест Хема”? Тому що не можу бути поза грою два-три тижні. Можливо, рівень там не такий високий, але потрібно грати. Фізично я себе почуваю нормально. Цілеспрямовано готую себе до матчів збірної. Я знаю свою тіло, знаю, що мені потрібно і як себе готувати, щоб підійти до цих матчів максимально готовим. Для мене це останній шанс зіграти на чемпіонаті світу. Я розумію, наскільки це важлива гра.
Перед Євро-2020 у тебе не було ігрової практики, але ти зіграв блискуче: 2 голи, дві гольові передачі і збірна вийшла до чвертьфіналу турніру. Зараз у гравців українських клубів немає ігрової практики. Наскільки цей факт може вплинути?
Звичайно, він вплине. На мій погляд, ми можемо перемогти за рахунок емоцій. Ми знаємо, що можемо принести маленьку радість нашим людям. І лише за рахунок цього можемо перемогти. Якщо бути чесними перед собою, то товариські матчі це одне, а офіційні – зовсім інше. Коли ти не граєш пів року, як гравці клубів УПЛ, то ти без змагального процесу. Без цього важко підготуватися і вийти на пік форми. Але ми у безпрограшній ситуації: якщо ми програємо – всі розуміють, що ми не готувалися нормально. Дехто в підвалах сидів місяць, хтось за тиждень приїде, хтось місяць у таборі збірної. Якщо програємо, то програємо. У нас люди гинуть, а нам треба у футбол грати.
У нас є один вихід: вийти на поле і битися. Віддати все, що у тебе є. Остання гра твого життя. Це про мене. Мені 32 роки і це буде остання гра, щоб вийти на чемпіонат світу.
Наші хлопці на передовій просять: “Вийдіть на чемпіонат світу, подаруйте нам радість”. Наскільки це впливає на тебе, на гравців збірної ?
Звичайно, це впливає. Коли мені написали наші бійці, у мене було стільки емоцій, що я готовий був виходити прямо зараз на поле. Звичайно, нас просять про це. У нас є лише один шлях – вийти і віддати всі сили. Коли вболівальники побачать, що ми віддали все, що у нас є, навіть якщо ми програємо, нам слова ніхто не скаже.