Український воротар Ігор Березовський, котрий з літа 2020 року – перебуває у статусі вільного агента та є в пошуку нового виклику в кар’єрі – розповів у ексклюзивному інтерв’ю #LegionersUa про свій дебют в УПЛ, про зірвані переходи в Європу та пригадав різні етапи свого футбольного шляху в “Легії”, “Льєрсі” , “Сент-Трюйдені” та “Дармштадті”.
Ігоре, розкажіть про свій дебют в УПЛ, якими були емоції в той момент, у матчі з “Шахтарем”, де ти зберіг ворота сухими й твоя команда мінімально виграла.
Мій дебют в УПЛ можна вважати втіленням дива. У той момент, ще не граючи за першу команду, завжди мріяв і уявляв собі, як граю, саме проти “Шахтаря” в своєму ж першому матчі. Це було найконкретніше бажання. Потрібно сказати, що ще до гри з “Шахтарем” відбулося багато неймовірних подій і ось я опинився на “Донбас-Арені”, на лаві запасних. Атмосфера була божевільною, а для мене, це взагалі був просто художній фільм. Кожен раз, коли я в заявці – завжди уявляю як граю, роблю сейви, команда виграє та інше. Але в той день – вже частково збулася мрія, я був у заявці, Саша Рибка був у складі. В перерві, зазвичай, гравці розминаються, готуються до другого тайму, а так як шанс у воротаря вийти звичайно малий, то я просто спокійно розтягувався в центрі поля й просто дивився і насолоджувався атмосферою, стадіоном. Потім почався другий тайм, нічого не віщувало біди, Саша робив сейви, проводив божевільний матч. В одному з моментів, раптово був вихід 1 на 1 й Рибка невдало приземлився на гомілкостоп. Спочатку, я сам не зрозумів, що сталося, думав, може потягує час й зараз швидко оклигає і продовжить гру. В той момент, я пішов розігріватися, звичайно ж не відводячи очей від Рибки. Й потім він просто показав жест, що продовжувати не може.
Кожного разу, коли уявляєш собі як граєш, думаєш, що нервувати не будеш, буде все спокійно, але – це далеко не так. Напруга зростає в секунді, коли розумієш, що ось той самий момент, все сталося, залишилося просто діяти. Намагався не показувати напруги, але думаю у мене не вийшло. ? Вийшов на поле, всередині просто був атомний вибух емоцій, переживань, напруги. Все перемішалося. Чистий кайф. Гру дограв надійно, зробив сейв, ми забили-виграли. Якщо я не помиляюся, цей день ще був знаменний тим, що це була перша поразка “Шахтаря” на “Донбас-Арені”. У роздягальні було шумно. Багато телефонних дзвінків, смс-ок. Божевільний час. Прекрасна команда.
Опісля, взимку, 2012-го, Ви відправились на перегляд у команду АПЛ – “Сток Сіті”, проте до контракту не дійшло, з чим це було пов’язано ?
Вже тоді, виступаючи в збірній, відразу визначився з тим, що хочу грати за кордоном і пробувати свої сили там, хоча на той час – це було зробити набагато складніше, ніж зараз. На матчах за молодіжну збірну на мене звернув увагу агент з Великобританії. Ми почали співпрацю з ним і незабаром прийшло запрошення з “Сток Сіті”. Дуже класно і незвично було там знаходитися. Тоді “Сток Сіті” був класною командою. Крауч, Оуен, Беговіч, Нзонзі. Було дуже круто, хлопцю з Кіровограду – з ними тренуватися і перебувати в одному колективі. Нехай не так довго, як хотілося б.
На той час, я постійно грав у молодіжній збірній і ми з агентом сподівалися, що можливо буде вирішити питання з дозволом на роботу (так як я не є громадянином ЄС). Але у підсумку – нам не вдалося цього зробити. І ми почали шукати інші варіанти. Одним з них був “Генк”, який запропонував хорошу ціну на той час, але тодішнє керівництво “Оболоні” мене не відпустило.
Ви побували на стадіоні, на грі проти “Евертона”. Як Вам атмосфера на матчі АПЛ ?
Неймовірна атмосфера, цікава гра. І вперше можна було відчути та послухати англійських уболівальників. Насправді, там лають гравців ще більше, ніж у нас. ?
В лютому 2013-го, Ви підписали контракт з польською “Легією”, як оцінювали перехід у той час, чи довго приймали рішення та як оціните цей досвід вже у сьогоденні ?
Спочатку, був не дуже задоволений, але потім, коли приїхав, зрозумів, що помилявся. Відмінна команда, прекрасна організація, божевільні вболівальники на дуже красивому стадіоні. І ще один величезний плюс цього трансферу був – Кшиштоф Довгань. Знаменитий польський тренер, який виховав Боруца, Фабіанскі, Щенсни. Постійно тренувався з першою командою, грав за дубль. З дублюючим складом став Чемпіоном Польщі. Тоді ж і перша команда стала Чемпіоном і Володарем Кубка країни.
У Польщі, за даними статистичних порталів – Ви не надто грали у офіційних іграх, чи Ви отримали медалі золотого дублю в Польщі ?
Медалі отримав за всі титули.
Після шести місяців у клубі – Ви стали воротарем бельгійського “Льєрсу” – це був трансфер, чи Ви були змушені розірвати контракт з польською “Легією” ?
На той момент, в першій команді “Легії” основним воротарем був, вже тоді легенда клубу – Кучак. Він постійно грав, його не продавали. І другий номер, який вже довго перебував у клубі, в цьому статусі, й “Легію”, і гравця все влаштовувало. Тому, я вирішив йти і шукати команду, в якій буду отримувати ігровий час на найвищому рівні. Прекрасний час, у який я отримав величезний досвід роботи у відмінній команді з висококласним тренером воротарів.
Ви був присутнім на виїзному поєдинку збірної України проти Польщі, де наші “розбили” польську кадру, якою була атмосфера у роздягальні “Легії” після цього матчу ?
Вже не можу сказати, які були емоції, але думаю, що поляки тоді були здивовані міццю української збірної. Збірна України тоді дійсно декласувала збірну Польщі.
Розкажіть про свій легіонерський період у бельгійському “Льєрсі” та в “Сент-Трюйдені”, де з останнім Ви вийшли у вищу Лігу.
Відразу після “Легії”, ми терміново шукали команду. Ми вибрали “Льєрс”, тому що команда була молодою, з амбітним тренером й президентом. Через кілька місяців я став першим номером і ми доволі успішно виступали. Кілька разів обіграли “Андерлехт”, “Брюгге”, “Генк”, “Гент”, і взагалі достатньо хороший колектив зібрався. Кілька разів нагороджували гравцем матчу й потрапляв у збірні туру. Отримав достатньо ігрової практики, досвіду закордоном і вже після 2-ох років відчував себе, як вдома. Пізніше, в команді почалася перебудова, невдалі результати, змінився тренер, який категорично не бачив мене в складі. У мене, на той час, був ще діючий контракт. Мені зателефонував колишній тренер воротарів, який на той час працював в “Сент-Трюйдені” і запросив приїхати в оренду, бо перший номер команди був травмований. Буквально за кілька годин відбувся цей трансфер. У “Сент Трюйдені” – я зіграв кілька ігор й ми стали чемпіонами і вийшли в Про лігу. Далі, закінчився контракт в “Льєрсом” і я на нетривалий час повернувся в Україну.
Це правда, що свого часу Ви були близьким до підписання контракту з “Брюгге” ?
Особисто до мене – така інформація не доходила.
Як Вам досвід у складі німецького “Дармштадту” в Бундеслізі, у компанії української “банди” ?
Я дуже здивувався, коли мені прийшла пропозиція і в новинах я дізнався, що Артем Федецький з Денисом Олійником – підписали свої контракти. Для нас – це був величезний плюс, тому що ми були втрьох і могли якось спілкуватися, підтримувати один одного та й адаптація таким чином могла проходити швидше.
З чим пов’язано те, що всі 3-оє українців – не змогли показати свій рівень у Німеччині ?
Усюди закордоном – дуже важко адаптуватися, а тим більше в Німеччині. Потрібно бути людиною певного складу характеру, аби швидко і легко звикати до людей і обстановки. У Німеччині багато речей “не так, як у нас”. Люди по-іншому виховані, по-іншому думають, живуть за іншими принципами. Через це виникає багато моментів, на які ти витрачаєш багато енергії. Це відчутно в результатах на футбольному полі. Думаю, що це були основні проблеми. Артем зіграв достатньо матчів і доволі непогано виглядав. Нам з Денисом пощастило менше. До всього ще потрібно додати, що на кожній позиції завжди висока конкуренція. Це додатковий тиск.
Чи не виключаєте своє третє повернення у німецький “Дармштадт”, й де б хотіли спробувати свої сили ?
Все може трапитися. У Німеччині – я відчуваю себе як вдома. Я адаптувався до людей, вивчив мову, мені подобається ця країна. Зараз у мене ідеальний вік, як для воротаря і хотілося б спробувати свої сили на високому рівні. Тому, ми продовжуємо працювати над пошуком команди як в Україні так і закордоном. Я продовжую тренуватися і не втрачаю надію, що незабаром знову почну грати.
Чи Ви теж зіткнулися із “Німецькою ментальністю”, з якою мав досвід Артем Федецький, захисник розповідав, що винайняв квартиру, а вона з голими стінами.
Мені пощастило, я домовився з орендарем про те, що за додаткову плату мою квартиру залишать з меблями. А у випадку з Артемом, наскільки я знаю, це базове правило всіх орендованих квартир в Німеччині. Вони всі йдуть з голими стінами й з мінімальним терміном оренди.
