Андрій Маркович – український футболіст, вихованець футбольного клубу “Карпати”. У 2017-ому перейшов у білоруський “Нафтан”, згодом повернувся до України, у львівський “Рух”. А у 2018-ому перебрався у ряди естонського клубу “Нимме Калью”, де він і виступає дотепер. Також грав за збірну України у вікових категоріях від u16 до u20.
Екс-карпатівець Андрій Маркович, ексклюзивно для Legioners UA розповів журналісту Віктору Гарапку про свій легіонерський досвід.
У 2016-ому ти був на перегляді у чеському “Карвіні”, але, все ж – повернувся до України, чому не склалось у Чехії ?
Так, я був на перегляді в “Карвіні”, все йшло до підписання контакту, тренер був задоволений мною, але, як це часто буває – не домовились за умови контракту. Тому, повернувся в “Карпати”.
2017-ий, тебе орендує білоруський “Нафтан”, проте команда цього ж року вилітає з елітного дивізіону, також, за нашою інформацією – ти покинув клуб через складне фінансове становище яке спіткало команду, розкажи, будь ласка, детальніше про це ?
В Білорусі я був пів року – це для мене було гарним уроком, я отримав багато ігрової практики, але в клубі були великі фінансові проблеми, тому довелося покинути клуб. Ми всі добре знаємо, якщо в команді не існує належного фінансування – команді дуже важко втриматись в елітному дивізіоні.
Порівняй чемпіонат Укарїни, Білорусі та Естонії за такими критеріями :
⁃ Швидкість (темп гри).
⁃ Вболівальники.
⁃ У якому найчастіше з цих трьох чемпіонатів – можна отримати по ногах?
В кожному чемпіонаті – своя специфіка гри, звичайно, чемпіонат України на першому місці серед них, але у всіх лігах – потрібно грати на максимум. Я усюди отримував по ногах, і неодноразово за гру. А ось проблема з вболівальниками існує у всіх цих чемпіонатах, доволі мало глядачів ходить на ігри, хотілося б побачити більше людей на трибунах.
У “Калью” доволі велика українська діаспора, а також присутні двоє російських легіонерів, як ви уживається між собою, говорите про політику, чи оминаєте цю тему ?
Я вже неодноразово грав з російським футболістом в команді і ніколи у нас не було конфліктів на тему політики. В кожного є своє бачення стосовно цього, але ми зосереджені на футболі.
“Нимме Калью” – не виграв жодного з минулих 5-ти матчів, команда завершила сезон не в найкращому гуморі, чи не так ? З чим пов’язаний такий спад під кінець сезону ?
Так, кінець сезону був для нас важким. Багато чинників вплинуло, але найвагоміший – це ковід, наша команда, майже вся – відсиділа довгий період на карантині, без тренування й фізичних навантажень, тому було важко повернути хорошу форму. І в психологічному плані – теж було дуже важко.
На останок, “Нимме Калью”, команда, у якій тобі вдалось закріпитись в якості основного гравця, зараз усі твої думки спрямовані тільки на цей клуб ?
Так, в “Нимме Калью” я вже доволі довгий період, ще буду там виступати наступного сезону. Хочеться виправити турнірне становище й знову грати в єврокубках.
