Влітку, 2021-го, збірна України проведе два поєдинки в Бухаресті, у рамках чемпіонату Європи. Проте до літа ще доволі багато часу, тому, наш журналіст Віктор Гарапко, на пару із румунським колегою зібрав для Вас матеріал про українців, котрі з часу Незалежності України, у певний період своєї кар’єри опинилися в Румунії :
1. Микола Збарах – (2003/2004 – “Петролул”, воротар)
Отже, першим українським футболістом, чия нога ступила на румунські землі – був Микола Збарах. Гравець охоче погодився на розмову з нами та розповів з чого розпочався його вояж до Румунії :
“Я був у “Кривбасі”, ми були на зборах у Туреччині. На той момент, я не бачив перспектив в команді й просив щоб мене відпустили. На мене, через знайомого вийшов один агент (молдованин), і сказав, що мене хоче переглянути “Динамо Бухарест”. (команда, яка стала переможцем ліги у сезоні 2003/2004) Я дізнався, коли у нас буде товариська гра, і попросив дати мені зіграти. Коли румуни приїхали на матч, мені дали провести всього тайм, хоча вони домовлялись, що я зіграю всю гру. Після поєдинку, я посварився з керівництвом і полетів додому. По приїзду, мені подзвонив агент й запропонував приїхати до нього, аби ми разом з ним поїхали до Румунії. Я не розпаковуючи речей – поїхав до Кишинева. Разом ми поїхали в Бухарест. Після приїзду – він познайомив мене з його компаньйоном – румуном, і я підписав з ним контракт. Він домовився з “Динамо”, аби я з ними потренувався. Я їм сподобався, але так як вони мене мало бачили, до цього, вони підписали білоруського гравця. Й тут агент домовився, аби мене подивилися в “Петролулі”. Приїхав президент, забрав мене : потренувався два дні, зіграв гру, і мені запропонували контракт”.
Також Микола розповів нам про місто, вболівальників, гру з вітчизняним грандом та про свій легіонерський досвід у Румунії :
“Місто Плоєшті – невеличке, до Бухаресту – 60 км. Вболівальники завжди підтримували команду, хоч команда і боролася за виживання. Футбол на той момент був на хорошому рівні. Після України, було видно європейський підхід, який мене приємно здивував. Футбол добре висвітлювався як в пресі так і на телебаченні”.
Про гру з Румунським грандом :
“Проти команди “Стяуа” так і не зіграв, так як в першій домашній грі мене видалили, (дебютував на виїзді) а наступну гру, ми якраз повинні були грати з “Стяуа”. З “Динамо” грав, ми приймали їх у кубку Румунії, і програли 1:0 або 2:0. А в чемпіонаті не грав, бо у нас змінився тренер і він почав ставити своїх… (я вважаю, що через це команда і вилетіла)”
Про те що запам’яталось за час проведений у Румунії :
“Запам’ятався перший легіонерський досвід. Мову я вчив сам, було важко морально. Ні з ким було порозмовляти. Інтернет і зв’язок не був настільки розвинутий, як зараз”.
Наостанок Микола розповів, чому він все таки покинув “Петролул” :
Ваш відхід з “Петролула” був пов’язаний з пониженням команди у нижчий дивізіон ? “У мене в контракті був пункт, якщо команда вилітає, контракт автоматично розривається. Але мені президент пропонував залишитися. Я поїхав у відпустку – й залишився. Може, і через те, що в цей час почали запроваджувати візи з Румунією, і я не захотів з цим возитися”.
Загалом Микола встиг відіграти 1 сезон в Румунії та провести 7 ігор за “Петролул”, у сезоні 2003/2004. Ось таким виявився період кар’єри, першого українського футболіста в Румунії.
2. Віталій Балицький – (2004/2005 – “Клуж”, центральний захисник)
У сезоні 2004/2005 з вінницької “Ниви” – футболіст поїхав до румунского клубу “Клуж”. Провів 2 гри за команду в 2005-му році.
Дебют гравця припав на матч проти іменитого клубу “Динамо-Бухарест”, проте Віталій відіграв усього 10 хвилин в тій грі. А ось, вже проти “Аргесу” – Віталій провів усі 90 хвилин на полі – це був заключний матч гравця за румунський клуб. В цьому сезоні “Клуж” посів 11-ту сходинку в чемпіонаті. На жаль, у 2018-ому Віталій працюючи тренером, у академії хмельницького “Поділля” – помер у віці 40-ка років.
3. Андрій Федоренко (2007/2008, “Чахлеул”, воротар)
У 2007 році Андрій підписав угоду з “Чахлеулом”.
Після підписання контракту пішов у оренду в “Динамо-Бухарест 2” (друга команда), яка виступала у третій за рівнем лізі Румунії. Згодом, повернувся у вищий дивізіон ліги, а саме у “Чехлеул”. Зіграв у 5-ти матчах, в яких пропустив 8 голів, усі 5 ігор – відіграв повністю. “Чахлеул” посів 15-те місце, у тому сезоні, а Андрій повернувся в Україну, у чернігівську “Десну”.
4. Жуніор Мораєс (2009/2010, 2010/2011, “Глорія Бистриця”, центральний нападник)
У 2010-ому році перейшв у румунську “Глорію” з Бистриця, клуб за нього заплатив 10 000 євро. Зазначимо, що “Глорія” стала першим європейським клубом у кар’єрі Мораєса. Також Жуніор ексклюзивно для Legioners.Ua прокоментував свій вибір, чому ж він все таки обрав Румунію:
“У мене був складний час у Бразилії, я не грав у кожній грі, отож у мене було 2 пропозиції, “Белененс” з Португалії та “Глорія” з Румунії. Пропозиція “Глорії” мене влаштовувала, тому я вирішив прийняти її.”
Можна вважати, що кар’єра Мораєса була найуспішнішою серед усіх гравців, які є у нашому списку. За підсумками опитування, проведеного виданням “Gazeta Sporturilor”, Мораєс був визнаний найкращим легіонером чемпіонату Румунії в 2010 році. Всього за “Глорію” відіграв у двох сезонах 2009/2010 ( команда посіла 11 сходинку в чемпіонаті) , 2010/2011 (команда посіла 14 місце у чемпіонаті) , футболіст провів 32 матчі і забив 18 м’ячів у чемпіонаті.
Наостанок, ми запитали Жуніора, чи вважає він, що саме румунський період його кар’єри зарекомендував його у Європі, як футболіста, а також про враження, які склались у нього за час проведений в Румунії. Пряма мова :
“Гра у “Глорії” була дуже важливою для мого кар’єрного зросту, тому що там я мав можливість грати у кожному матчі, я отримав впевненість та досвід.
Я порівнював себе з румунськими людьми, вони були дуже відкриті, та щасливі. Я зберіг дуже гарні спогади про Румунію”.
5. Денис Ситнік – (2011/2012, “Петролул”, центральний нападник)
Денис Ситнік став другим українцем, що пограв за “Петролул”, ми розпитали у футболіста про його період кар’єри у Румунії :
“У 2011-ому році мене запросив в команду Джи-Джи Мультеску. Спочатку він був у команді 1-ої ліги в Румунії і запросив мене туди (вже точно не пам’ятаю назву команди), але, тренувальні поля, ігрове поле і база були в жахливому стані, в тій команді, тому я не захотів їхати. Якраз у цей час один мій колега – познайомив мене з Леонідом Буряком, він був в “Олександрії”, вони грали в Києві з “Оболонню”, ми тоді зустрілися поспілкувалися і домовилися, що поїду в “Олександрію”, тому варіант з 1-ою лігою Румунії я відкинув. З “Олександрією” – не склалося, бо Йосипович покинув команду, після гри з “Оболонню”, але, склалося з “Петролулом”.
Мультеску прийняв “Петролул”, клуб – був у зоні вильоту і він мене запросив допомогти. Команда, вболівальники, стадіон – залишили найпозитивніший спогад. Приїхавши в команду – потрібно було набирати кондиції, тому що одна річ – коли ти підтримуєш форму сам – інша справа грати велику кількість ігор за короткий проміжок часу, з новими партнерами. Якщо не помиляюся, то ми грали по 7 ігор за місяць. Я тільки почав набирати форму, і сезон закінчився. Зіграв лише 3 гри, але, після сезону отримав пропозицію спробувати свої сили в бухарестському “Динамо”, але, на жаль нічого не вийшло, так як агент начудив”.
Денис провів у команді всього лиш один сезон та зіграв 3 гри, але той факт, що українцем зацікавився особисто Мультеску, а також згодом і “Динамо Бухарест”, свідчить про те, що гравець мав доволі великий потенціал. Щодо “Петролулу”, то команда зайняла 14-місце в тому сезоні та зберегла прописку в елітному дивізіоні.
6. Артем Семененко – (2012/2013, “КСМС Політехніка Ясси”, опорний півзахисник)
У якості вільного агента перебрався до Румунії. У сезоні 2012/2013, провів 11 ігор за “КСМС”. 10 Ігор у чемпіонаті та одну в кубку Румунії. За підсумками сезону 2012/2013 команда зайняла 17-те місце, та понизилась у класі. Отож, гравець повернувся в Україну.
7. Ігор Литовка – (2015, “Волунтарі”, воротар)
У 2015-ому Ігор перебрався до Румунії. Ми розпитали його про легіонерський досвід та про труднощі з якими гравець зіштовхнувся за кордоном :
“Хотів спробувати себе у зарубіжному чемпіонаті. Отримав пропозицію від “Волунтарі”. Порадився зі своєю сім’єю і вирішив поїхати.
Найбільша складність з якою я зіткнувся – це був мовний бар’єр. Англійську до цього застосовував тільки в школі, довелося згадувати. Потім, була зимова пауза й зміна тренера з президентом. Вони в свою чергу запросили своїх виконавців.
Перший легіонерський досвід. По-суті, я покинув зону комфорту. Отримав безцінний досвід й познайомився з цікавими людьми. Відчув себе легіонером так би мовити. Бухарест – гарне і колоритне місто. Великий відсоток людей, говорить англійською.
Це була цікава подорож. Вперше за кордоном. Мультеску (тренер “Волунтарі”) – дуже емоційний тренер”
У підсумку, Литовка провів 2 гри того сезону та пропустив 5 м’ячів, “Волунтарі” посів 12-те місце того року, а гравець покинув команду того ж сезону.
8. Артем Мілевський – (2016, “Конкордія”, центральний нападник)
У 2015-му хорватський “Спліт” розірвав угоду з Артемом. Того ж року, Артема підписала румунська “Конкордія”. На жаль, нам не вдалось особисто поспілкуватись з Артемом, але ми знайшли кілька архівних інтерв’ю з того часу.
– Як ви опинилися в Румунії ?
Мій агент зателефонував мені і сказав про “Конкордію”. Я зрозумів, що в мені був зацікавлений президент клубу, тренер і команда непогана. Я прийшов сюди, щоб грати і допомогти клубу. Для мене це новий крок в кар’єрі. Це дуже цікаво.
Проте, згодом на одному з “YouTube”-шоу, агент Артема Олександр Панков розповів про складнощі оформлення трансферу свого клієнта до румунської “Конкордії” :
“Мені було дуже складно вмовити Мілевського перейти в “Конкордію”. Він не хотів, у нього було багато сумнівів.
Артем казав : “Куди ми поїдемо, це Румунія, там цигани ходять, на візках їздять”. Але я йому пояснив, ми полетіли в Бухарест, йому сподобалося місто”, – розповів Панков у програмі “ЛЮБИТЕЛИ” на YouTube.
Загалом, Артем провів 15 ігор за “Конкордію” та забив 5 м’ячів. Команда посіла 11-те місце в тому сезоні, а Мілевський покинув команду наприкінці змагання.
Поки що, Артем Мілевський залишається крайнім українцем, який виступав у вищому дивізіоні чемпіонату Румунії.
Отож, нам залишається чекати на Євро-2021 та на нові українські лиця в чемпіонаті Румунії, і не тільки!
