Зінченко : “Це жахіття. Те, які речі вони робили, – шок для усього світу. Жахливі, страшні речі”

The Gurdian : Український легіонер “Манчестер Сіті” та збірної України Олександр Зінченко розповів про своє ставлення до росіян, яку підтримку отримує від клубу під час війни в Україні, а також, чому перестав спілкуватися з більшістю знайомих з росії після початку війни :

“Це жахіття. Те, які речі вони робили, – шок для усього світу. Жахливі, страшні речі. Вони вбивали наших цивільних, наших дітей. Вони ґвалтували наших жінок та дівчат. Вони вбивали собак та навіть їли їх. Я навіть не знаю, як описати те, що я відчуваю до них.

Я так ненавиджу їх за все, що вони зробили з українськими людьми та Україною. І я ненавиджу людей в росії, які намагаються переконати інших, що це все – пропаганда. Це сором. Як вони можуть таке казати? Люди надсилали мені справжні фото, справжні факти. Тіла загиблих лежали на землі протягом 2 тижнів. Вони мусять відповісти за це.

Є люди по 50-60 років, які дивляться лише телебачення, яке бреше їм роками. Я бачив, як російських громадян питають, чи вони підтримують дії їхнього президента. Вони відповідають: “Так, звісно, ми на його боці”. І коли їх запитують, як вони долатимуть санкції, ті відповідають, що перетерплять. Як таких людей можна переконати? І як така країна може функціонувати? Я бачив цифри, що більше 70% росіян підтримують цю катастрофу. Це неймовірно. я просто не розумію.

Але в цьому і різниця між Україною та росією. Оскільки я грав за кордоном, то чув, що багато людей думають, що ми по суті однакові з ними. Але це далеко не так, і тепер ви можете побачити різницю між нами. В Україні ми можемо вільно говорити, вільно думати, і так буде надалі, коли ми відбудуємо нашу країну.

В Пітерборо на очах були сльози. Не можу описати, що саме я відчував всередині. Відчуття тієї підтримки – я так пишався, що я українець. Я був такий вдячний людям, які це зробили і продовжують робити. З боку менеджера (Пеп Гвардіола – прим.) та Фернандіньо було дуже люб’язно дати мені можливість бути капітаном. І досі щодня вони приходять та запитують мене, яка ситуація в Україні та як я почуваюсь.

Тренування? Психологічно важко, тому що я досі думаю про Україну та наших людей. Але футбол – також моє життя, і це те, що приносить мені найбільше задоволення, тому я намагаюсь фокусуватись на матчі, коли граю. Це непросто, на початку було практично неможливо, але я пристосовуюсь. Проте не можу сказати, що у той же час я не думаю про Україну.

У мене є друзі там, маленьке коло, але зараз воно зменшилось практично до нуля. Я такий розчарований. Хлопці, яких я знаю, дзвонили мені на самому початку вторгнення, писали: “Мені так шкода, але ми не можемо нічого вдіяти”. Звісно, ви можете. Якщо ви мовчите, значить підтримуєте те, що відбувається в Україні, і я не розумію, чому.

Можливо, вони налякані, тому що бачать у соцмережах, як росіян забирають до в’язниць через протести. Але подивіться на футболістів чи будь-кого з великою аудиторією. Чи можете ви повірити, якщо хтось з них запостить слова: “Друзі, ми проти війни, треба її зупинити”, – ви можете повірити, що їх арештують? Звісно, цього не зроблять. Ганьба, що вони нічого не говорять” – розповів Зінченко